Чому українські жінки толерантні до дискримінації на роботі?

????

Kartynka_seminar_Gender_13.08.13Харківянка Світлана Поміляйко звернулася з позовом проти свого начальника, громадянина Італії,якого звинуватила в сексуальних домаганнях. Світлана протягом семи років працювала провідним фахівцем в дизайнерському бюро на  підприємстві, що виготовляє кахель. Жінка стверджувала, палкий італієць довго робив їй непристойні пропозиції. А після чергової відмови пригрозив звільненням. У 2009 році  Поміляйко намагалася завдати кривдникові подвійного удару:відновитися на роботі і довести у суді, що мав місце харасссмент (сексуальне домагання на робочому місці).Суд визнав звільнення незаконним, зате не знайшов достатніх підстав покарати  керівника  дизайнерського бюро за спроби «службового кохання».

Саме про дискримінацію жінок  на робочому місці йшлося під час засідання регіонального круглого столу,який відбувся 27 листопада в рамках проекту «Жінки проти насильства в трудових колективах, в яких домінують чоловіки”. Проект  реалізується спільними зусиллями ГО „Фундація прав людини” та  регіональними представників в чотирьох областях України: Житомирській, Кіровоградській, Вінницькій  та Чернівецькій за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. В Житомирській області проект представлений Житомирською обласною Асоціацію фахівців соціальної сфери. Участь у його роботі взяли представники жіночих громадських організацій ,які працюють на території області, а також директор обласного гендерного ресурсного центру Житомирської обласної Ради В.М. Склонна, керівник юридичної служби міського ЦССДМ В.Ткачук, соціолог, доктор наук О.М.Дікова-Фаворська. Говорячи про  основні державні  аспекти гендерної політики Валентина Михайлівна Склонна повідомила, що поступово ситуація із забезпеченням гендерної рівності ,принаймні в державних установах змінюється на краще. При обласній адміністрації створено експертну  раду,яка постійно контролює ситуацію, однак , попри кількісні показники,якісні поки що змінилися мало. Як і раніше, більше чоловіків займають керівні посади в порівнянні з жінками. Досягненням є 30% квота жіночого представництва у виборчих органах.

Присутні голови жіночих організацій ,які мають практичний досвід роботи з різними категоріями жінок, підтверджують,що здебільшого займалися проблемою дискримінації жінки в сімї. Крім державних кризових центрів для жінок,які потерпають від домашніх тиранів, в області такі центри працюють і при  громадських організаціях – Жіночому інформаційно-консультаційному центрі(голова І.Бабенко), ГО Жіночий  клуб «Крапля»(Т.Меліченко). Духовним розвитком жінки та пропагандою гендерної чутливості займаються порівняно молоді громадські організації –«Паритет» (Н.Тарасенко) та МГО «Жінка»(В.Севрук). Проект, який в Житомирській області реалізувала обласна Асоціація фахівців соціальної сфери,вперше підняв проблему дискримінації жінки в трудових колективах, де домінують чоловіки. Як зазначила керівник організації та менеджер проекту Вероніка Мишківська, мета проекту – посилити адвокатські можливості захисників прав жінок через підтримку місцевих жіночих громадських організацій та формування мережі запобігання дискримінації жінок в трудових колективах. В ході проекту були проведені тренінги , учасники яких були на 3/4 чоловіки. Такі тренінги з успіхом пройшли на базі однієї з виправно-трудових колоній області, де в трудовому колективі дійсно більше чоловіків, ніж жінок. Інноваційна тренінгова програма була розрахована на те, щоб навчити запобіганню насильства щодо жінок через шанобливі стосунки між чоловіками і жінками в трудових колективах. Організатори тренінгів констатували,що чоловіча складова учасників в ході навчань іншими очима подивилась на звичні для них  речі,які можна кваліфікувати. як дискримінацію жінки на робочому місці. Йщлося навіть про випадки,коли жінки виконували не ту роботу,яку повинні за посадовими обов’язками (чи крім того) – подавати каву-чай чи гріти обіди  начальнику. Навіть такі приклади зазвичай замовчуються самими жінками,а «сексуальні домагання» на роботі  іноді розглядаються,як прояв особливої уваги і можливості піднятися по службовій драбинці. У Законі України «Про забезпечення рівних прав  і можливостей  жінок і чоловіків» у визначенні «сексуальні домагання» йдеться про так звані вертикальні відносини(начальник-підлеглий).А такого ж роду горизонтальні відносини – між колегами – не зачіпаються. Хоча на думку психологів, вони представляють серйозну проблему і є джерелом багатьох конфліктних ситуацій.

Однак, як повідомив присутніх юрист соціальної служби в справах дітей, сімї та молоді Житомирської міської Ради Володимир Ткачук,факт дискримінації жінки   на робочому місці явище у вітчизняній судовій практиці досить рідкісне. Очевидно, що самі жінки бояться осуду в свій бік більше,ніж прагнуть покарати кривдника. Хоча ст..154 КК України передбачає відповідальність  за примус до вступу до статевого зв’язку. Якщо жінка або чоловік,від яких вимагають близькості , залежні по службі або матеріально – любителю сексу на роботі загрожує штраф у розмірі 50 неоподатковуваних податком мінімумів або арешт строком на 6 місяців. Ті самі дії, але посилені загрозою знищення , пошкодження або вилучення майна потерпілої (чи потерпілого), їх близьких родичів або розголошення відомостей ,що ганьблять їх, тягнуть за собою арешт на строк до 6 місяців або 3 років позбавлення волі. Механізм захисту від сексуальних домагань, передбачений статтями 22,23 Закону України «Про забезпечення рівних прав  і можливостей  жінок і чоловіків», дає можливість звернутися зі скаргою до омбудсмена,уповноваженого з рівних можливостей жінок і чоловіків Міністерства у справах сімї, молоді та спорту , координаторів даних напрямків в органах місцевого самоврядування, в суди. Крім того. Закон встановлює,що постраждалі мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної їм внаслідок за ознакою статі чи сексуальних домагань.

То чому ж при існуванні Законів,які забезпечують рівноправність жінок і захищають жінок від дискримінації та насильства, українські жінки самі частіше толерантно сприймають чи навіть не помічають дискримінацію на робочому місці?  Фахівці вважають, що гендерні стереотипи в українському суспільстві ще досить стійкі. «У нашій країні цього немає» – цей афоризм ще з радянських часів передбачав відсутність всякого насильства і тим більше порушення прав людини й автоматичну «присутність» рівноправності між жінками і чоловіками. Втім, навіть у оголошеннях про вакансії роботодавці часто  вказують не лише вік, а і стать бажаної кандидатури. І навіть ЗМІ зберігають майже повне мовчання  з приводу порушень прав людини, бо не сприймають це як дискримінацію за ознакою статі. Негативні фактори в економіці країни призвели до збільшення безробіття,яке стало мати яскраво виражене «жіноче обличчя». При оцінці роботи жінки часто можна почути якісь компліменти стосовно її зовнішності, одягу , а тільки потім реакцію на професійну роботу.

Прем єр – міністр Микола Азаров заявив про те, що мовляв, жінкам не місце в уряді, оскільки вони не в змозі працювати по п’ятнадцять годин на добу – їм ближче і важливіше діти, кухня. Це дискримінація жінок на рівні держави! І звичайно ж , наслідок гендерних стереотипів. Прикро,що і багато жінок миряться з цим. Та чи є це їх приватною справою?Адже дискримінація жінок та насильство над жінками дорого обходиться всьому суспільству і з морального . і з соціального , і з матеріального боку. Це починають розуміти у світі і наша держава не є виключенням. Крім Законів «Про попередження насильства в сімї» та «Про забезпечення рівних прав  і можливостей  жінок і чоловіків», вже прийнято нові Кримінальний та Сімейний кодекси.Проте, для того,щоб закони почали ефективно діяти , потрібно докласти ще багато зусиль і державним органам і громадським організаціям , і ЗМІ.